Page 53 - 4265

 K   K
K  п n п n  
г
 H 
K  1 г   H в

п
 H в 
, (4.23)
 K п n   K п n 

 25068  H p  г с 
пл
K  1 г с  H в
п
 M г с ZT  в p 
пл



де  Hг с – середнє число атомів водню, що припадають на
молекулу газу; М г с – середня відносна молекулярна маса газу;
р пл – пластовий тиск; Т пл – температура пласта;  г с – середня
густина газу при атмосферному тиску і t=0;  в p – густина води
при пластовому тиску; Z – виправлення за стискування
реальних газів.
Таким чином, знаючи K п колектора і визначивши K п n на
його обводненій та газонасиченій ділянках, можна при
відомих р пл, Т пл, Z,  Hг с, М г с і K п n за формулою (4.23)
розрахувати коефіцієнт газонасичення.
Інший спосіб визначення коефіцієнта газонасичення
колектора полягає у використанні залежностей I n =f(K г)

(Рис. 4.2), I n=(K г) і I n=F(K г) при K п=const або номограм, які
складені за даними залежностями. Останні будуються для
заданих свердловинних умов, типу і розміру зонда, на підставі

вимірів I n , I n й I n на моделях газоносних колекторів або в
свердловинах у колекторах, коефіцієнт газонасичення яких
надійно встановлений.
При розрахунку подвійного різницевого параметра:

I n  x  I / n  оп
I  n   (4.24)
I // n  оп  I / n  оп

/
за I n  оп приймається інтенсивність нейтронного -
випромінювання у водонасиченому колекторі заданого
//
мінерального складу, а за I n  оп – те ж, у колекторі із
52