Page 39 - 4265

відносно K гл.
У формулах (3.21) і (3.22) k  x, q  x, k  гл=0, q  гл=0, k  гл=1, і
q  гл=1 – об’ємна та масова -активності досліджуваного
колектора, чистої неглинистої породи та глин, які
встановлюються, в результаті кількісної інтерпретації кривих
I  за допомогою палеток, що враховують вплив діаметра
свердловини і радіоактивність промивної рідини.
У більшості випадків у розрізі свердловини важко
зустріти породи з K гл=1 та K гл=0. У зв’язку із цим значення
k  гл=0 (q  гл=0) і k  гл=1 (q  гл=1) попередньо розраховуються за
даними вимірів інтенсивностей I  y і I  z у породах, умовно
позначених y і z, з відомими глинистостями K гл y і K гл z
однакового мінерального складу з досліджуваною породою х
та -активностями k  y (q  y) і k  z (q  z):

k
k
  z  y    y  z
k  , (3.23)
 гл0
  z    y
k  z  k  y
k  k  , (3.24)
 гл1  гл0
  z    y

де   у й   z визначаються за номограмою, яка приведена на
рисунку 3.8 для відомих глинистостей K гл у, K гл z і показників
ступені a гл і b гл у рівняннях (3.21) і (3.22).
Після розрахунку k  гл=1 і k  гл=0 обчислюють  k x за
формулою (3.21) і для заданих  k x і а гл за номограмою
(Рис. 3.8) знаходять шукане K гл x у досліджуваному колекторі.
Якщо діаметр свердловини досить постійний, то замість
-активності у формулу (3.22) підставляють інтенсивності I  і
β q прирівнюються до I .
Найбільші похибки при оцінці глинистості колектора за
даними -активності спостерігаються при високій
радіоактивності псамито-алевролітової фракції (монацитові та
поліміктові, особливо польовошпатові пісковики) і при
недостатньому врахуванні свердловинних умов. У зв’язку із
цим метод -активності рекомендується переважно для
знаходження глинистості колекторів, що містять слабоактивну
скелетну фракцію – кварцові пісковики, вапняки та деякі
38