Page 20 - 4254

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5

Особливості наукового стилю української мови

1. Прочитайте текст і визначте, до якого функціонального стилю він належить.
Назвіть підстилі (жанри) цього стилю й визначте підстиль цього тексту. Поясніть
підкреслені терміни.

Історія екскурсійної діяльності розпочинається наприкінці XVII – на початку XVIIІ
століть, коли у школах Англії, Франції, Німеччині, Австрії та інших країнах при вивченні
окремих предметів учителі почали використовувати в роботі з учнями пішохідні прогулянки
та поїздки за межі міст. Ці найпростіші форми подорожей і отримали назву екскурсій.
Екскурсія є невід’ємною складовою туризму. Доцільно зауважити, що у різні часи в це
поняття вкладався різний зміст. Так, на межі XІХ-ХХ століть під екскурсіями розуміли
насамперед наукові розвідки або процес накопичення певних знань про ту чи іншу історичну
пам’ятку.
Екскурсія має свої ознаки (елементи): тривалість у часі (від однієї академічної години
до однієї доби); наявність екскурсантів; наявність екскурсовода, що проводить екскурсії;
показ екскурсійних об’єктів, первинність глядацьких вражень; пересування учасників
екскурсії за укладеним маршрутом; цілеспрямованість показу об’єктів, розповіді
екскурсовода; наявність певної теми.
Екскурсійна діяльність в Україні почала розвиватись у другій половині ХХ ст.. і була
тісно пов’язана з розвитком краєзнавства, активізація якого спостерігалася у період
піднесення національно-культурного руху українського народу. Тому, на відміну від
західноєвропейських “прогулянок на природу”, екскурсії на українських теренах мали
переважно народознавче спрямування.

2. Знайдіть у наведених фрагментах ознаки наукового (понятійність,
предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність,
точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, висновки) та
публіцистичного (поєднання логічності доказів, точності висловлення наукових
положень з емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів) стилів.
Назвіть спільні та відмінні ознаки стилю.

А) Галицько-Волинська держава, особливо після монгольського погрому, стає центром
архітектурно-будівельних робіт. Тут побудовано такі храмові будівлі, як: церква святого
Пантелеймона (друга половина ХІІІ ст.) – єдина кам’яна споруда стародавнього Галича, що
дійшла до нашого часу, і за характером будівельної техніки, декором та деякими
особливостями композиції близька до романської архітектури тих часів, а за типом належить
до характерних для давньоруської архітектури чотиристопних хрещато-баневих церков;
собор Успіня Пресвятої Богородиці (ХІІ-ХІІІ ст.), який, на жаль, не зберігся, за винятком
фундаментів, дослідження яких дають можливість уявити його просторово-тектонічну
структуру як чотиристопного, хрещато-баневого храму з трьома, заокругленими
закапелками, оточеними з трьох боків дворівневими галереями і завершеного п’ятьма банями
(за гіпотетичними реконструкціями Я. Пастернака, Ю. Лук омського та В. Петрика). До
зразків Галицької архітектурної школи необхідно віднести також ротонду святого Пророка
Іллі в Галичі (ХІІ-ХІІІ ст.), яка є тридільною двоверхою храмовою будівлею з напівкруглим
закапелком, перекритим напівсферичним склепінням-конхою. Центральна частина – ротонда
– перекрита банею з приступами-заломами та світлим ліхтарем, що мало передбачати
висотне розкриття внутрішнього об’єму святині (графічна реконструкція Ю. Диби та
В. Петрика).

18