Page 96 - 4242

лює як і при застосуванні бурильних труб з висадженими на-
зовні кінцями (тип 2 і 4), мінімальні гідравлічні опори при ру-
сі промивальної рідини по бурильній колоні.
Виготовляють ці труби приварюванням до трубної за-
готовки з висадженими назовні кінцями замків спеціальної
конструкції. Застосування труб з привареними
з’єднувальними кінцями типу ТБПВ дає також добрі резуль-
тати при бурінні похило-направлених свердловин, оскільки
складені з них бурильні колони мають рівнопрохідний отвір,
що полегшує умови спуску і підйому приладів, які використо-
вують для контролю за положенням відхилювача в свердло-
вині.

Рисунок 8.2 – Бурильна труба з привареними по ви-
садженій назовні частині ніпеля і муфти бурильного замка
спеціальної конструкції (типу ТБПВ)

До недоліків бурильних труб типу ТБПВ належить мо-
жливе паралельне зміщення і перекос осей з’єднувальних кін-
ців і труби, що веде до передчасного виходу з ладу бурильної
колони.
Для виготовлення легкосплавних бурильних труб
(ЛБТ) застосовують дюраль Д16 (сплав Al-Cu-Mg), зміцнений
термообробкою, і тому він одержав шифр Д16Т.
Важливою перевагою ЛБТ є їх діамагнітність, що до-
зволяє заміряти зенітний кут та азимут свердловини інкліно-
метрами, які спускають у бурильну колону. До переваг ЛБТ
треба зачислити і наявність у них гладкої внутрішньої повер-
хні, що знижує гідравлічні опори приблизно на 20 % порівня-
но зі сталевими бурильними трубами аналогічного перерізу.

95