Page 58 - 4201
P. 58

гастропод на сушу. Легені містяться у легеневій порожнині (рис. 6.29). У
               деяких наземних форм черепашка відсутня. Живуть у прісних водах і на суші.
               Серед них є травоїдні, хижі і паразитуючі. Час розповсюдження: карбон-
               сучасність. Типовими представниками є роди: Planorbarius (юра-сучасність),
               Lymnaea (юра-сучасність),            Helix (олігоцен-сучасність),          Ancylus (крейда-
               сучасність).


























                      Рисунок 6.29 - Підклас легеневі
               а,б - Planorbarius (K 2-Q): а-вигляд зверху, б-вигляд у сторону гирла; в - Lymnaea (J-Q), лівозавернута
               мушля; г - Helix (P 3-Q); Anсylus (K 2-Q), вигляд зверху


                      Г е о л о г і ч н е з н а ч е н н я. Гастроподи мають стратиграфічне
               значення, особливо для розчленування кайнозойських відкладів. Відмерлі
               мушлі у великій кількості, внаслідок діагенезу, утворюють значні скупчення
               (гастроподові вапняки). Являються індикатором палеогеографічної ситуації.
                      Клас Двостулкові (Bivalvia, Pelecypoda). До цього класу відносяться
               поодинокі, переважно двосторонньо-симетричні тварини. Живуть у морських,
               солонуватих або прісних водах. М’яке тіло закриває двостулкова вапнякова
               черепашка. Площина симетрії проходить між стулками, що можуть бути
               округлі, овальні, прямокутні, конічні. Нога має клино- або сокиро-подібну
               форму. Розміри - менше ніж 1см, інколи досягають 1,5м. Час розповсюдження:
               середина кембрію-сучасність. Систематику типу наведено на рис. 6.30.
                      Б у д о в а м' я к о г о т і л а. Тіло двостулок з боків прикривається
               мантією і черепашками у вигляді лопатей, які мають зрощення. Для ніг
               залишаються отвори на передній частині, а також отвори на задній частині.
               Форми, які зариваються у ґрунт, мають витягнуті на задньому кінці дві трубки
               (сифони). Краї мантії прикріплюються до стінки черепашки на деякій віддалі
               від краю, утворюючи мантійну лінію, яка у деяких форм має вигин (мантійний
               синус). Черепашка має дві стулки, які з’єднані зв’язкою для відкривання
               черепашки. Зв’язка (лігамент) розташована повздовж краю стінки. Розкривання
               і закривання відбувається за допомогою м’язів (адукторів), які прикріплені до
               черепашки.       Відрізняють       передній      і   задній     м’язи.    Мантія      закриває
               безпосередньо тулуб, ногу і зябра. Внутрішні органи розташовані над ногою.
               Зябра можуть бути різні за будовою. У деяких видів зябра мають сітчасту
               будову, на їх поверхні розвинуті численні вії. Ці вії забезпечують рух води і

                                                                                                            58
   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63