Page 109 - 4198

температури повітря на рівні значень кінця попереднього
періоду;
— вторинне потепління (кінець 70-х років XX ст. — донині)
характеризується новим інтенсивним збільшенням
температури з "рекордними" значеннями в останні
десятиріччя XX століття.
Варто зауважити, що глобальне потепління первинного
періоду відбувалося під впливом літніх синоптичних процесів,
що сприяли виникненню посух над територією Європи, а
глобальне потепління вторинного періоду здійснювалося
внаслідок процесів, що формували теплі зими.
Найтеплішим було останнє десятиліття,
найхолоднішими — 1900—1930 і 1940 pp. Зміни річної
температури в бік потепління за столітній період становлять у
Поліссі та Лісостепу 0,7—0,9 °С, у Степу — 0,2—0,3 °С.
Найінтенсивніше температура підвищується взимку та
навесні. Передбачення найімовірніших змін регіонального
клімату в XXI ст. свідчать про те, що в перші два десятиліття
XXI ст. збільшення температури очікується в усі місяці й пори
року. Зменшуватиметься також амплітуда температури
повітря між сезонами року, особливо в східних та південно-
східних регіонах України.
У період максимального глобального потепління клімату
майже на всій території України, починаючи з 1975 р.,
простежується зменшення амплітуди коливання опадів з року
в рік. Тобто режим зволоження стабілізувався і перебуває в
межах кліматологічної норми. Найвологішими були періоди
1966— 1970 і 1976—1980 рр., коли річна кількість опадів
сягала 120 % від норми. У період максимального потепління
клімату України (тобто останнє десятиріччя) спостерігається
збільшення частоти значних опадів — понад 20 мм/добу*126.
Отже, загальною закономірністю зміни кількості опадів
залишається значне коливання з року в рік, а також велика
мінливість на території.

108