Page 51 - 4193

Округлюємо знайдене значення до 450 м. Ця величина приймається
за проектну відстань між лініями збудження.

Враховуючи, що величина розміру будь-якої одиничної комірки
повинна бути такою, щоб зберігалася можливість вивчення верхнього
опорного горизонту, на підставі формули (1.15) можна зробити висновок,
що відстань між приймальними лініями RLI у групі сейсмоприймачів
повинна бути не більше 250 м.:
2
(SLI  0,5 SI )  (RLI  0,5 RI ) 2   X min  (1,0 1,2) Z min
2
425 225 2  480  X  (1,0 1,2)Z 
min min

 (1,0 1,2) (450 550) (450 605)    
Наведені розрахунки свідчать, що використання отриманих величин
відстаней між лініями приймачів і джерел дійсно дозволить при зйомці
цілком упевнено картувати маркуючий горизонт, що залягає на глибинах
450–550 м.
Для прийняття рішення про розмір групи сейсмоприймачів
залишається перевірити умову (1.16) про неприпустимість помітного
перевищення величини максимального видалення X max для кожного з
решти для розгляду варіантів.
У відповідності з розрахунками за цією формулою величина X max не
повинна виходити помітним чином за межі:
0,75 0,85 Z  гор  X mах  1,0 1,2 Z  го р
(0,75-0,85) (2200-2300) м < X max>(1,0-1,2) (2200-2300) м, або 1650м
< X max < 2760м.

Найбільш прийнятними до виконання є параметри, при яких група
сейсмоприймачів займає найбільшу площу:
- вісім приймальних ліній, що містять по 72 сейсмічних канала
кожна,
- розмір групи сейсмоприймачів буде при цьому - L x = 3600 м,
L у = 2000 м;
- загальне число каналів - 576;
- характеристичне відношення А = 0,556;
2
- площа групи – 7,2 км .

Для остаточного прийняття рішення необхідно в отриманому
варіанті вибрати спосіб набору кратності в напрямку ліній джерел. Якщо
прийняти, що кратність в цьому напрямку набирається шляхом перекриття

54