Page 134 - 4190

льність ролей. Сукупність стосунків, які можуть бути наявними на
діаграмі варіантів використання, буде розглянута нижче в цій главі.
Інтерфейс (interface) служить для специфікації параметрів моде-
лі, які видимі ззовні без вказівки їх внутрішньої структури. У мові

UML інтерфейс є класифікатором і характеризує тільки обмежену ча-
стину поведінки модельованої суті. Стосовно діаграм варіантів вико-
ристання, інтерфейси визначають сукупність операцій, які забезпе-

чують необхідний набір сервісів або функціональності для акторів.
Інтерфейси не можуть містити ні атрибутів, ні станів, ні спрямованих
асоціацій. Вони містять тільки операції без вказівки особливостей їх
реалізації. Формально інтерфейс еквівалентний абстрактному класу

без атрибутів і методів з наявністю тільки абстрактних операцій.
На діаграмі варіантів використання інтерфейс зображається у ви-
гляді маленького круга, поряд з яким записується його ім'я (рис. 12.3,

а). Іменем може бути іменник, який характеризує відповідну інфор-
мацію або сервіс (наприклад, "датчик", "сирена", "відеокамера"), але
частіше рядок тексту (наприклад, "запит до бази даних", "форма вве-

дення", "облаштування подання звукового сигналу"). Якщо ім'я запи-
сується англійською, то воно повинне розпочинатися із заголовної
букви I, наприклад, ISecurelnformation, ISensor (рис. 12.3, б).

Рисунок 12.3 – Графічне зображення інтерфейсів на діаграмах
варіантів використання

Графічний символ окремого інтерфейсу може з'єднуватися на ді-
аграмі суцільною лінією з тим варіантом використання, який його
підтримує. Суцільна лінія в цьому випадку вказує на той факт, що по-
в'язаний з інтерфейсом варіант використання повинен реалізовувати

усі операції, необхідні для цього інтерфейсу, а можливо і більше (рис.
12.4, а). Окрім цього, інтерфейси можуть з'єднуватися з варіантами
використання пунктирною лінією із стрілкою (рис. 12.4, б), що озна-

чає, що варіант використання призначений для специфікації тільки
того сервісу, який потрібний для реалізації цього інтерфейсу.

134