Page 41 - 4189

бінів, тобто для різних ССТ. У якості ФС може виступати
спостереження, виконане в загальному ПП і декількох ПЗ, що
утворять розстановку ПЗ (РПЗ).
Наступним за складністю елементом системи є смуга
спостережень СС, що утвориться при пересуванні БС у
заданому напрямку з постійним кроком ΔБС.
Відпрацьовуючи смугу за смугою із кроком ΔСС, в
ортогональному напрямку одержимо площинну систему
спостереження ПСС ЗD, що забезпечує вивчення всієї заданої
площі.
Слід зазначити, що при обробці ПСС ЗD у єдиний бін
поєднують співпадаючі або близько розташовані СТ, у тому
числі й приналежні до різних БС і СС. Центр біна
представляє ССТ, що розглядається як проекція спільної
глибинної точки СГТ відбиття (за умови горизонтальності
границі) на поверхню спостережень. Система повинна
забезпечувати безперервне покриття всієї площі бінами
відбиття й рівномірний розподіл ССТ на площі робіт. Кожна
ССТ, утворена сукупністю СТ, може бути охарактеризована
дисперсією D, тобто середньоквадратичним відхиленням СТ
у межах біна, спектром m(l) виносів СТ і спектром q()
азимутів СТ, тобто розподілом m(l) кількості СТ по виносах l
і розподілом q() кількості СТ по азимутах .
Дисперсію СТ можна визначити за формулою:

N Б 2 2 
  x   y
D  i 1 ,
N Б
де Δх = х сст – х ССТ, Δy = y ст – y ССТ, N Б — кількість СТ у
межах біна з урахуванням перекриття. Усі біни у межах ПСС
повинні, по можливості, мати однакові характеристики.
На рис. 2.4 як приклад зображені спектри m(1) і q() для
біна площею Бх Бу = 200x200 м, контури якого позначені
пунктирною лінією. У межах біну розташовано 5 СТ за
кількістю ЕС. При цьому 3 СТ збігаються між собою й
40