Page 12 - 4174

1.3 Основні теоретичні положення

Захисне заземлення – умисне електричне з’єднання із
землею або її еквівалентом металевих не струмопровідних ча-
стин електроустановок, які можуть бути під напругою.
Захисне заземлення використовується у мережах на-
пругою до 1000 В змінного струму – трифазні три провідні з
ізольованою нейтраллю; однофазні двопровідні, ізольовані від
землі; двопровідні мережі постійного струму з ізольованою
середньою точкою обмоток джерела струму; у мережах понад
1000 В змінного і постійного струму з будь-яким режимом
нейтралі.
Заземлення обов’язкове у всіх електроустановках при
напрузі 380 В і вище змінного струму, 440 В і вище постійно-
го струму, а у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особ-
ливо небезпечних і у зовнішніх установках при напрузі 42 В і
вище змінного струму, 110 В і вище постійного струму; при
будь-яких напругах у вибухонебезпечних приміщеннях.
Залежно від місця розташування заземлювачів відносно
защемлюваного обладнання розрізняють два типи заземлюю-
чих пристроїв : виносне і контурне.
При виносному заземлюючому пристрою заземлювач
винесений за межі майданчика, на якому розташовано зазем-
люване обладнання.
При контурному заземлюючому пристрою електроди
заземлювача розташовують по контуру (периметру) майдан-
чика, на якому є заземлюване обладнання, а також всередині
цього майданчика.
У відкритих електроустановках корпуси приєднують
безпосередньо до заземлювача проводами. У спорудах про-
кладають магістраль заземлення, до якої приєднують зазем-
люючі проводи. Магістраль заземлення з’єднують із зазем-
лювачем не менше як у двох місцях.
Як заземлювачі насамперед треба використовувати зви-
чайні заземлювачі у вигляді прокладених під землею метале-
вих комунікацій (за винятком трубопроводів для горючих і

11