Page 63 - 4172
P. 63

− поліпшення            стану        ствола        свердловини           в      умовах
            каверноутворення та поглинання;
                     − виключення поглинання в умовах  аномально низьких тисків;
                     − низька вартість.

                     Дебіти  свердловин,  закінчених  з  використанням  повітря  в
            десятки разів більші у порівнянні з тими, де використовувались рідини
            на  водній  основі.  Тому  ефективність  використання  газоподібних

            агентів  не  викликає  сумніву,  питання  постає  тільки  у  вдосконаленні
            існуючої техніки та технології буріння.
                     Під час проникнення водяного фільтрату промивальної рідини в
            нафтонасичений    пласт  у  порових  каналах  виникає  капілярний  тиск,

            який  сприяє  переміщенню  цього  фільтрату  вглиб  пласта  і  чинить
            перепону рухові нафти до свердловини. Величину капілярного тиску і,
            як  наслідок,  ефект  Жамена  можна  зменшити,  якщо  знайти  засоби

            зниження  поверхневого  натягу  на  поверхні  розділу  фаз  “фільтрат  –
            вуглеводневе середовище”. Це дозволить збільшити ефективний радіус
            порових каналів завдяки зменшенню товщини адсорбційних оболонок

            і  плівок  на  поверхні  пор  гірської  породи  та  гідрофобізації  цієї
                                                                                                о
            поверхні,  а  крайовий  кут  змочування  буде  в  межах  90 .  Такими
            засобами  служать  ПАР,  які  не  можна  вибирати  довільно,  а  тільки  за

            результатами детальних досліджень. До ПАР ставлять такі вимоги:
                     − за  малих  концентрацій  значно  зменшувати  крайовий  кут
            змочування на межі розділу фаз “вуглеводневе середовище – фільтрат
            промивальної рідини”;

                     − покращувати  змочуванння  поверхні  пор  гірської  породи
            нафтою за наявності водяного фільтрату промивальної рідини;
                     − не утворювати нерозчинних осадів при контакті з пластовими

            флюїдами;
                     − перешкоджати  набуханню  глинистого  матеріалу  гірських
            порід в присутності водяного фільтрату промивальної рідини;
                     − за  можливості  у  меншій  мірі  адсорбуватись  на  поверхні  пор

            гірських порід, щоб не збільшувалась  витрата ПАР  при обробленні
            промивальних рідин;
                     − перешкоджати  утворенню  у  порах  порід-колекторів  емульсій

            та гелеподібних структур.
                     На  сьогодні  використовують  водорозчинні  та  нафторозчинні
            ПАР.  Водорозчинні  адсорбуються  на  поверхні  твердого  тіла  та

            гідрофобізують  її,  одночасно  зменшуючи  поверхневий  натяг  на  межі


                                                            60
   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67   68