Page 195 - 4172

хімічного складу й властивостей пластових флюїдів, пластової
температури, причин забруднення привибійної зони.
Типовий КР складається з активної частини (НС1, НС1 + НF),
розчинника, інгібітора корозії, стабілізатора та інтенсифікатора.

Для обробки вапняків, карбонізованих (С ≥ 3 %) пісковиків,
к
колекторів, забруднених відкладенням карбонатів, застосовують СКО
15 % НСІ, а при Т пл ≥ 100 °С – інколи й 30 % НС1. Для обробки

піщано-глинистих порід (С < 3 %) застосовують ГКО, спочатку
к
запомповують СКР, 10 – 15 % НСІ, а за нею – ГКР 1 – 5 % НF.
Співвідношення об'ємів першої та другої частин розчину залежить від
карбонатності породи й при С = 3 % його можна записати як 1:1.
к
Кислоту розводять зазвичай водою. Однак під час КО
поліміктових піщано-алевролітових вологомістких порід Західного
Сибіру добрі результати одержують при приготуванні КР на ацетоні,

якщо обводненість свердловини менша 10 %. Під час обробки газових
і газоконденсатних свердловин корисно готувати КР на спирті
(метанол, спирт ізопропіловий). Застосування названих вуглеводневих

розчинників сприяє зневодненню порід і зменшує поверхневий натяг
на границі розподілу фаз.
Ефективність інгібіторів корозії оцінюється коефіцієнтом

гальмування корозії К , який є співвідношенням кількості
г.к
розчиненого металу в неінгібованій кислоті до кількості розчиненого в
інгібованій. При пластових температурах до 100 °С достатньо
забезпечити значення К = 20. Якщо температура 15 % НСІ під час
г.к
проходження кислоти по НКТ досягає 100 °С, то розчиняється
2
3500 г/(м /год) заліза, а застосування інгібітора «Север-1» зменшує
2
розчинність до 176 г/(м /год). Інгібітори мають температурні
обмеження й за концентрацією НСІ. Наприклад, інгібітор катапін КИ-1
можна застосовувати для Т ≤ 110 °С, С ≤ 22 % НСІ з К г.к = 23;
0
інгібітор В2 – для Т ≤ 100 °С, С ≤ 36 % НСІ з К = 260; інгібітор
г.к
0
ПБ-5 – для Т ≤ 100 °С. С ≤ 22 % НСІ з К г.к = 7 та інші. Добавка
0
інгібіторів становить зазвичай 0,5 – 1 %.
3+
Стабілізатори запобігають випаданню осаду Fe у вигляді
гідроокису заліза. Найчастіше для стабілізації розчину

використовують органічні кислоти, які утворюють з залізом розчинні
комплекси. Кількість стабілізаторів дозується відповідно до
3+
очікуваного вмісту Fe , який зазвичай становить 0,3 %. За таких умов
стабілізуючі властивості залежать від температури. Наприклад, для

187