Page 30 - 4151

Згідно з таблицею 4.1. визначити визначаємо кількість
стаціонарних постів спостереження. Нанести пости
спостереження на карту-схему.

Таблиця 4.1 - Залежність кількості стаціонарних
постів спостереження від чисельності населення

Кількість 100- 500- 1000-
населення, тис. осіб <50 50-100 200 200-500 1000 2000 > 2000
Кількість постів, 1 2 3 3-5 5-10 10-15 15-20
шт.

Маршрутні пости розміщують в точках перетину
концентричних кіл з радіальними лініями, що вказують
напрямки світу (рис. 4.1). Визначаючи місця відбору проб,
приймають до уваги висоту джерела викиду (Н) і максимально
можливу зону забруднення ним атмосферного повітря (R), яка
дорівнює 20Н. Складають схему, центром якої є джерело
викиду, навколо котрого будують кола з радіусами 0,5R; 1R;
1,5R (R=20∙H, H - висота джерела викиду). У точках перетину
кіл з проведеними з центра лініями, що позначають сторони
світу, відбирають проби повітря.
Визначимо, які радіуси будуть мати концентричні кола
для даного варіанту і у скількох точках необхідно відібрати
проби повітря при маршрутних спостереженнях. Точки
відбору проб наносимо на карту-схему.
Пересувний (підфакельний) пост розміщують під
димовим факелом. Проби відбирають за переважаючим
напрямком вітру на відстанях: 0,2; 0,5; 1; 2; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 15;
20 км від джерела забруднення. Допоміжні точки
встановлюють у зоні формування максимальної концентрації,
на межі санітарної захисної зони (СЗЗ), на відстані СЗЗ + 200
м. На кожному колі по обидві сторони від осі факелу на
відстані 0,4R встановлюють ще по два пости. Точки відбору
проб на пересувних постах спостереження показують
графічно (рис. 4.2).

29