Page 10 - 4140

За вмістом смол і асфальтенів нафту ділять на малосмолисту
(до 10 %), смолисту (10-20 %) і високосмолисту (понад 20 %).
У практиці використовується умовний поділ нафти на легку,
середню і важку відповідно з густиною до 850, 850 – 950 і понад
3
950 кг/м .
У нафтовій промисловості, найчастіше вживається
класифікація нафти за місцем видобування, густиною та вмістом
сірки. Нафти із певних джерел та із встановленим хімічним складом
поділяються на марки або сорти, найвідомішими серед яких є три
елітні сорти (також маркерні):
- West Texas Intermediate (WTI);
- Brent Crude;
- Dubai Crude.
У той час як загалом виділяється близько 160 марок нафти,
що підлягають міжнародній торгівлі, три вказані вище сорти
використовуються як головні покажчики світових цін на нафту.
Нафта і газ є єдиними корисними копалинами, що мають
здатність переміщатися. Через свою рухомість вони можуть
завдавати шкоди довкіллю, але і накопичуються в надрах та
утворюють поклади.
Здатність нафти до розділення на більш прості складові
частини (фракції, дистиляти) за температурою кипіння (фракційна
перегонка або фракціонування), відіграє значну роль у сучасній
нафтопереробці й у дослідженнях фракційного, групового й
індивідуального вуглеводневого складу нафт і нафтопродуктів.
Фракційний склад показує вміст фракцій, що википають у певних
температурних межах. Для визначення фракційного складу нафт у
лабораторній практиці поширення одержали наступні методи
перегонки:
- низькотемпературна ректифікація – для зріджених газів і
фракцій вуглеводнів, що киплять за температури менше 20 ºС;
- середньотемпературна перегонка – для нафтопродуктів, що
википають до 350 ºС;
- вакуумна перегонка – для рідин, що википають при
температурі вище 350 ºС;
- молекулярна дистиляція – для високомолекулярних речовин;
- перегонка методом одноразового випарювання.

8