Page 22 - 4125

районах близькі типи ландшафтів формуються в смугові структури, які
розміщуються вздовж горизонталей. Інтенсивність ерозійних процесів,
погіршення агрохімічних та агротехнічних властивостей ґрунтів також
відповідає цій закономірності.
Тому найбільш ефективною в протиерозійному відношенні є контурно-
смугова або контурно-меліоративна організація території ( КМОТ ). КМОТ –
це контурно-смугова організація території, доповнена гідромеліоративними
заходами.
Суть контурно-меліоративної організації території полягає в тому, що
межі угідь, полів сівозмін, лісосмуги розміщують з найбільшим наближенням
до горизонталей. В основному контурної організації території, яка включає
водорегулюючі споруди (вали, тераси, канави, водонакопичувачі,
водоскиди), покладена ґрунтозахисна контурно-меліоративна система
землеробства, яка максимально враховує природні умови і окремі елементи
ландшафту. Відправними положеннями КМОТ ріллі є встановлення меж між
різними категоріями ґрунтів, які потребують різного за інтенсивністю
використання.
Всі землі ріллі поділяють на три технологічні групи:

1 – рівнинні частини ріллі з крутістю схилів до 3 , які придатні для
вирощування всіх культур. Тут можлива максимальна інтенсивність їх
використання;


2 – землі на схилах від 3 до 7 . Тут необхідно вводити ґрунтозахисні
зерново-трав’янисті сівозміни. Зернові обробляють за традиційними
технологіями з мінімумом міндобрив та пестицидів;

3 – сильно еродовані схилові землі ( більше 7 ), де зернові небезпечні
для ґрунтів. Їх краще використовувати для тривалого залуження (3-5 років)
бобово-злаковими травозмінами.
Такий розподіл земель забезпечує найбільш раціональне їх
використання.
б) складання картограми крутості схилів
Картограма крутості схилів складається для визначення якісної
характеристики земельних угідь, для правильного розміщення сівозмін, їх
полів і робочих ділянок щодо крутості схилів. Вона слугує основою для
проектування протиерозійних гідротехнічних споруд, водорегулювальних і
полезахисних лісосмуг і ділянок суцільного залуження або залісення,
протиерозійних агротехнічних заходів (напрямок основного обробітку
ґрунту, напрямок щілювання природних кормових угідь, зябу, посівів озимих
зернових культур тощо).
Для побудови картограми крутості схилів студент використовує копію
карти М 1:10000, де вказані межі об’єкта. На карті студент моделює за
допомогою розміщення горизонталей рельєф території з крутістю схилів, що
відповідає трьом технологічним групам ґрунтів:


від 0 до 3 ;


від 4 до 7 ;
20