Page 48 - 4122

Обробку експериментальних даних проводять
графічно.
1. За результатами аналізу будують криву
седиментації, відкладаючи по осі абсцис значення τ(с), а
по осі ординат –Q (%). Оптимальний масштаб: по осі
абсцис: 60 с – 1 см; по осі ординат: 10 % – 1 см.
2. До початкової точки (τ = 15 с) та кінцевої точки
будують дотичні до перетину з віссю ординат. Перша
дотична повинна пройти через початок осі координат,
друга – через точку, що відповідає значенню Q = 100 %.
3. На кривій виділяють ряд точок в місцях
найбільшої зміни кривизни (відмічають на кривій □ або
◊).
4. З даних точок опускають перпендикуляри на
вісь абсцис і вичисляють значення τ, с.
5. У зазначених точках будують дотичні до
перетину з віссю ординат – Q. При цьому одержують
ряд фракцій осаду, які характеризуються початком (τ поч.)
та кінцем (τ кін.) осідання в секундах і відносною масою
ΔQ фракції у відсотках. Дані заносять в табл. 6.2
(залишити півсторінки).
6. Значення τ поч. і τ кін. для кожної фракції
підставляють в рівняння:

H H
r  K ; r  K .
max min
 
поч . кін .

Обчислюють значення r max і r min для кожної
фракції. Одержані результати також заносять у таблицю
6.2.
7. Для кожної фракції визначають Δr = r max – r min
та r сер.:

46