Page 33 - 4121

пристроїв, функціональних груп, умовні позначки потужності
резисторів і ін.);
- поруч з лініями (позначення ліній зв’язку, адреси,
кваліфікуючі символи);
- на вільному полі схеми.
Текстова інформація, яка представлена на вільному полі
схеми, може мати наступні форми запису:
- суцільний текст (технічні вимоги, пояснення);
- таблиці (перелік елементів, позначення вхідних і
вихідних ланцюгів, таблиці з’єднань і ін.).
Текстові дані, що відносяться до ліній, орієнтують
паралельно горизонтальним ділянкам відповідних ліній. При
великій щільності схеми допускається вертикальна орієнтація
даних.
Буквено-цифрові позначення елементів і функціональних
груп повинні забезпечувати взаємозв’язок документів у
комплекті документації на об’єкт, повинні бути однаковими
на всіх документах комплекту.
Позиційні позначення утворюються з застосуванням
прописних букв латинського алфавіту, арабських цифр і
знаків (кваліфікуючих символів) згідно ГОСТ 2.710-81.
Структура буквено-цифрового позначення складається з
обов’язкової і додаткової частин. Обов’язкова частина –
буквений код і номер елемента. Буквений код встановлює
ГОСТ 2.710-81, номер елемента визначається
місцезнаходженням елемента на схемі і присвоюється в
напрямку зверху вниз і зліва направо. Додаткові частини
позначаються відповідними кваліфікуючими символами.
Умовне буквено-цифрове позначення записується у виді
послідовності букв, цифр і знаків в один рядок без пропусків і
їхнє число в позначенні не встановлюється.
Дані про елементи повинні бути записані в перелік
елементів. Перелік елементів оформляють у виді таблиці (рис.
2.1), і поміщають на першому листі схеми або виконують у
виді самостійного документа. Якщо перелік елементів
поміщають на першому листі схеми, то його розташовують
над основним написом на відстані не меншій за 12 мм.
Продовження переліку поміщають ліворуч від основного
напису, повторюючи заголовок таблиці. Перелік елементів у
виді самостійного документа виконують на форматі А4.
32