Page 5 - 4118

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З метою вдосконалення державного управління в галузі
охорони довкілля визначено основні пріоритетні напрями
екологічної політики України, серед яких – розвиток екологічного
законодавства та економічного механізму природокористування
створення ефективної системи контролю і моніторингу довкілля,
формування нової екологічної свідомості тощо.
У Законі України «Про охорону навколишнього природного
середовища» сказано, що екологічна безпека є такий стан довкілля,
при якому забезпечується попередження погіршення екологічної
обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.
Національна система екологічної безпеки, запобігання і реагування
на аварії, катастрофи, інші надзвичайні ситуації природного і
техногенного походження. Забезпечення екологічної безпеки і
підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання
наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду
українського народу є обов’язком держави – проголошує ст.16
Конституції України.
Зростання антропогенного тиску на довкілля, що тісно
пов’язане з розвитком науки і техніки спонукає до становлення ряду
теоретичних і практичних екологічних наук. За останні роки в
нашій державі набув широкого впровадження функціональний
підхід в управлінні природними ресурсами, принципи сталого
розвитку діяльності природокористувачів, що передбачає в
кінцевому підсумку формування цілісної системи державного
управління у галузі використання, збереження та відтворення
природних ресурсів.
Зокрема, все більшого значення набуває охорона ландшафтів
рослинного, тваринного світу, водних та земельних ресурсів
особливо цінних природних територій та об’єктів, зростає їх роль в
житті біосфери та суспільства.
Цінні природні території та об’єкти є основою екологічної
мережі, формування якої спрямоване на забезпечення екологічної
рівноваги регіонів та України в цілому.
Природно-заповідні території та об’єкти виконують роль
банку генофонду рослинного та тваринного світу, адже вони
створюються, в першу чергу на ділянках, що вирізняються
багатством фауни і флори та їх різноманіттям.
У наш час особливе значення має спілкування людини з
природою, тому збереження рідкісних, типових та мальовничих
ландшафтів – необхідна умова сьогодення.
Збереження «неживої природи» – геологічних та карстово-
спелеологічних об’єктів, свідків далеких геологічних подій, що
відбулися багато мільйонів і навіть мільярдів років тому,
неможливе без взяття їх під охорону держави.

4