Page 36 - 4117
P. 36

Спрямованість роботи – це розроблення принципів, методик,
           окремих методів та моделей для автоматизованого визначення
           економічної та екологічної доцільності гідроенергетичного та
           комплексного використання водотоків, а також обґрунтування
           параметрів  гідроенергетичних  установок  в  цілому  та  їх
           елементів.
                Розроблення      методики     наукового     обґрунтування
           складається з трьох етапів:
                Перший  етап.  Розроблення  концептуальної  моделі
           гідроенергетичного об'єкта. Сумісне функціонування галузей
           господарства  на  базі  природних  ресурсів  водосховища  та
           нижнього  б'єфу  відбувається  в  рамках  природно-технічних
           комплексів, що виникають при створенні гідроенергетичного
           об'єкта.   Під    природно-технічним      комплексом      (ПТК)
           розуміють  динамічну  систему  взаємопов'язаних  природних
           умов  (природна  підсистема)  та  технічних  рішень,  що
           забезпечують ефективне функціонування комплексу (технічна
           підсистема). Методологією розробки концептуальної моделі є
           системний  аналіз,  за  допомогою  якого  визначаються
           структура та параметри  комплексу, а також встановлюються
           економічні,  екологічні,  соціальні  та  технічні  зв'язки,  що
           складаються у ПТК.
                При  системному  аналізі  оцінцюванню  підлягають  такі
           підсистеми, компоненти та зв'язки ПТК:
                1.  Економічна  підсистема.  Компоненти  економічної
           підсистеми  ПТК  подають  систему  інтересів  як  крупних
           самостійних     галузей    господарства,     так   і    окремих
           водоспоживачів,  об'єднаних  у  галузь  за  технологічними  та
           іншими  ознаками,  економіка  та  умови  функціонування  яких
           пов'язані  з  ПТК.  У  загальному  випадку  розглядаються
           наведені  нижче  компоненти  комплексу:  гідроенергетика  –
           зацікавлений  компонент,  один  з  основних  ініціаторів
           використання  водних  ресурсів;  сільське  господарство
           одночасно виступає як зацікавлений та обмежений компонент.
           Зацікавленість    виявляється    у    можливості     здійснення
           іригаційних  водозаборів  із  зони  водосховища  та  нижнього
           б'єфу,  а  також  можливості  штучного  регулювання  водного
           режиму земель, що прилягають до гідровузла; промисловість,
           комунально-побутове  господарство,  як  правило,  зацікавлені
           компоненти.  Водосховища  можуть  виступати  як  надійне

                                          35
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41