Page 15 - 39

В [2] приводиться наступна термінологія діапазонів
спектра, що використовуються при дистанційному
зондуванні:
видима частина спектра: =0.38-0.72 мкм;
ближня інфрачервона - " -: =0.72-1.30 мкм;
середня інфрачервона - " -: =1.30-3.00 мкм;

дальня інфрачервона - " -: =7.00-15.00 мкм.
Можна відзначити, що системи дистанційного
зондування, що використовуються в даний час є в
основному пасивними, тобто датчик просто отримує
енергію від об’єкта, що був освітлений зовнішнім
джерелом світла, наприклад, Сонцем. Активною системою
дистанційного зондування вважають таку, яка сама
генерує випромінювання. Це може бути, наприклад,
радіолокатор. Однак для отримання топографо-геодезичної
інформації пасивні системи дистанційного зондування
використовуються більше.

2.8. Принципи будови приладів для вимірювання
випромінювання

В системах приладів дистанційного зон
дування випромінювання попадає в апертуру
вимірювального пристрою, а потім відбувається його
оптинча та електронна обробка. В фотографічних системах
дистанційного зондування для отримання цифрової
інформації необхідно спочатку перетворити
фотозображення в цифрові дані.
Основним приладом для вимірювання випромінювання в
системах дистанційного зондування є спектрометр. Широко
використовується також монохроматор - прилад, який
розділяє поліхроматичне випромінювання на його окремі
спектральні компоненти. В принципі спектрометр є
монохроматором, в якому можна регулювати чи вибирати
довжину хвилі.
Функціональна схема спектрометра приведена на
рисунку. Поліхроматичне випромінювання попадає в прилад
через вхідну апертуру, яка служить для регулювання
інтенсивності вхідного випромінювання, а також для
регулювання поля зору системи дистанційного зондування.
Спектрометр може бути складовою частиною системи
дистанційного зондування. Після вхідної апертури
випромінювання попадає на систему коліматорів і
фокусуючих об’єктивів, які можуть бути відбиваючими,