Page 8 - 2585

Основи геологічних наук закладено у другій половині
ХVІІІ ст. В цей час накопичення фактів почало
супроводжуватись їх аналізом, що заклало основу різних
напрямків геологічних знань, розвиток яких ставав однією з
неминучих умов прогресу. Особливо важливе значення в цей
період мало розчленування товщі земної кори та кореляція
окремих шарів на основі вивчення залишків організмів
(У.Сміт, 1790 р.). Це дало змогу систематизувати розрізнені
мінералогічні та палеонтологічні дані і створило умови для
подальших геологічних реконструкцій.
В другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. почалась
закономірна диференціація геологічних наук і виникнення
нових напрямків. Широкого розвитку набула мінералогія, яка
отримала принципово нову основу після робіт Е.С.Федорова,
що створив вчення про симетрію і сучасну теорію та методику
кристалографії. Особливо важливе значення для подальшого
розвитку геології мала розробка загальної міжнародної
стратиграфічної шкали. Поряд з досягненнями еволюційної
палеонтології і палеогеографії, ця шкала стала науковою
основою комплексної дисципліни – історичної геології, що
вивчає послідовність і закономірності геологічних процесів в
історії планети.
В процесі розвитку геологія, як наука, синтезувала
значну кількість різноманітних напрямків, які зараз
об'єднуються під загальним терміном "геологічні науки" або
"науки про Землю". Їх спільною метою є дослідження будови,
явищ і процесів планети Земля. Сучасна геологія ділиться на
ряд взаємопов'язаних теоретичних і практичних дисциплін.
Сюди відносяться динамічна та історична геологія,
геотектоніка, петрологія, літологія, мінералогія,
кристалографія, геологія корисних копалин, гідрологія,
регіональна геологія тощо.
Одночасно геологія містить ряд важливих розділів, що
стали самостійними галузями та поділились, в свою чергу, на
нові наукові напрямки. Геологія у поєднанні з астрономією
породила космогонію - науку про утворення і розвиток
небесних тіл (зокрема нашої Землі) як планет Сонячної

7