Page 127 - 2585

Рівнинні ріки протікають по рівнинній місцевості у
відносно неглибоких, добре розроблених, широких долинах із
великими заплавами.
Гірські ріки протікають у вузьких глибоких долинах з
крутими схилами й кам'янистими річищами.
Характеризуються вони великим нахилом і швидкістю течії,
незначною глибиною і слабо звивистим річищем. Долини
річок прямі або слабо звивисті. Біля витоків вони являють
собою глибокі каньйони з вузьким дном (1-3 м), а нижче в
межах гір долини переважно V-подібні. Річища вузькі,
порожисті, з водограями. Швидкість течії від 1 до 4,5 м/с і
більше. Нахили становлять 60-80 м/км у верхів'ях та 5-10 м/км
- у низинах. Живлення гірських річок України дощове, снігове
і джерельне.
Каньйони - це вузькі глибокі долини з урвистими
крутими (іноді східчастими) схилами і вузьким дном, яке
часто повністю зайняте річищем. Вони характерні для плато,
що складаються з горизонтально залягаючих осадових порід;
для лавових покривів; для гірських районів, які інтенсивно
піднімаються. Найчастіше каньйони пов'язані з розломними
зонами. В Україні типовим є Великий каньйон Криму.
Каньйоноподібний вигляд мають окремі ділянки річкових
долин у Кримських горах, в Українських Карпатах, на
Передкарпатті.
Незалежно від типу ріки, в ній прийнято виділяти три
частини: верхню течію або верхів'я, яке примикає до витоку;
середню; нижню течію або низовину, яка закінчується гирлом
(місцем впадання ріки в будь-яку водойму). Ріки, особливо
гірські, в нижній течії мають значно пологіший нахил русла,
ніж у верхів'ї. Причому, у великих і багатоводних рік, нахил
менший, а у малих рік - нахил крутіший.
Русло кожної ріки переважно має досить складну
форму, яка визначається зміною нахилу поверхні. Форму
русла прийнято оцінювати коефіцієнтом звивистості, який
являє собою відношення дійсної довжини ріки, з врахуванням
всіх її звивів, до найкоротшої відстані між витоком і гирлом.
Коефіцієнт звивистості визначається за формулою:

126