Page 5 - 2584

ВСТУП

Газова промисловість України як окрема галузь паливно-
енергетичного напряму економіки держави складає сьогодні чи не
найдинамічнішу та інтелектуально насичену область народногоспо-
дарського комплексу яка, до того ж, у вирішальній степені визначає
її енергетичну міць, адже частка природного газу у загальному
обсязі споживання первинної енергії перевищує 45%.
Зазвичай, характеризуючи газову промисловість держави,
вказують на наявність підземних сховищ газу, магістральних газо-
проводів, компресорних станцій, обсяги споживання та транспорту-
вання природного газу тощо, якось ніби ігноруючи ще одну не
менш важливу сторону.
Об'єм газу, що використовується споживачами України,
вимірюється на: 80 пунктах вимірювання об'єму та об'ємної витрати
газу (далі — вимірювальні пункти), який надходить від
газодобувних підприємств і подається до єдиної газотранспортної
системи; 90 вимірювальних пунктах, через які газ подається
безпосередньо з магістральних газопроводів до промислових
підприємств; 1600 газорозподільних станціях, через які газ
подається до населених пунктів.
У сфері транспортування, видобування та зберігання газу за-
стосовуються витратомірні пристрої, засновані на принципі змінно-
го перепаду тиску. У більшості країн Європи для цих потреб
використовуються лічильники газу з відносною похибкою від 0,5 до
1 відсотка. Впровадження таких лічильників в Україні стримується
внаслідок їх високої вартості, а також відсутності робочих еталонів
для повірки лічильників (витратомірів) на великі об'ємні витрати.
Для вимірювання об'єму газу, що споживається
промисловими та комунально-побутовими підприємствами,
бюджетними організаціями та підприємствами теплової енергетики,
застосовується 71,3 тис. приладів, з яких майже 44 тис. є
побутовими лічильниками газу.
У житловій сфері налічується 10,6 млн. газифікованих
будинків і квартир. Об'єм спожитого газу тільки близько в третині
цих будинків і квартир визначається за даними лічильників, у інших
за нормами споживання.

4