Page 19 - 2584

розрахунках мірних баків застосовують наступне вихідне
рівняння:

δ д = ΔF/V min, (2.1)
де δ д – допустима похибка відліку;
Δ - похибка відліку, яка визначається ціною поділки шкали і
конструкцією візирного пристрою (ноніусного або
безноніусного);
F - площа поперечного перерізу бака;
V min - мінімальний робочий об'єм мірного бака, зазвичай
найчастіше приймається рівним половині номінального
об’єму.
Для зливу робочої рідини мірні баки устатковують
зливними пристроями 5 (у більшості випадків вантажними
клапанами, див. рис. 2.1). Вантажний клапан являє собою
циліндричний вантаж з гумовим торцем. Під дією власної
ваги вантаж притискається до сідла зливного патрубка, і
гумовий торець забезпечує герметичність клапана. Вантаж
піднімається й опускається або за допомогою ручного
важільного механізму, або за допомогою електричних
дистанційних пристроїв.
Для вимірювання кількості робочої рідини в одиницях
маси застосовують циферблатні ваги або зразкові
вантажопоршневі ваги, на платформу яких встановлюють
резервуар, обладнаний оглядовим склом або автоматичним
поплавковим пристроєм для запобігання переливання в
резервуарі.
Об'ємні пристрою більш прості, однак, мають
обмежену область застосування (тільки для малов'язких
рідин) та суттєво поступаються за точністю ваговим. Так,
найбільш досконалі витратомірні установки мають гранично
допустиму похибку 0,15-0,20%, в той час, коли масовим
притаманні похибки в розмірі 0,05-0,10%.
Крім того, в установку (див. рис. 2.1) входить
проміжний бак 7, призначений приймати і відводити в

18