Page 19 - 2159

2.2.3. Методичні вказівки

Статична стійкість - стійкість режиму, здатність його до
тривалого існування при наявності малих збурень у системі.
Дослідження статичної стійності проводять шляхом розв'язку
чи аналізу диференційних рівнянь електромеханічної
рівноваги електричної системи, лінеаризованих відносно
досліджуваного режиму.
Слід засвоїти форми запису рівнянь у фазних
координатах по осях d та q .що обертаються синхронно з
ротором синхронного генератора.
Характер протікання перехідного процесу , що
викликаний малими збуреннями вихідного режиму можна
оцінити з допомогою критеріїв статичної стійкості. У
найпростіших випадках для аналізу стійності можливе
застосування практичних критеріїв статичної стійкості.
Для електричної системи характерні три види втрати
статичної стійкості: сповзання, само розгойдування
самозбудження;
Потрібно розуміти їх фізичну суть

2.2.4. Контрольні запитання

1. Запишіть систему диференційних рівнянь
електромеханічного перехідного процесу простої електричної
системи у фазних координатах, а в осях d і q.
2. Який принцип складання системи диференційних
piвнянь електромеханічної рівноваги для складних
електричних систем?
3. Поясніть суть методу малих коливань.
4. Як здійснюється лінеаризація нелінійних
диференційних рівнянь відносно досліджуваного режиму?
5. Що слід розуміти під стійкістю усталеного режиму?
6. Як складається характеристичне рівняння системи
лінеаризованих диференційних рівнянь ?
7. Сформулюйте критерій статичної стійності Гурвіца.
8. Які ви знаєте практичні критерії стійкості ?
9. При яких умовах проходить втрата стійкості типу
"сповзання"?

18