Page 31 - Міністерство освіти України

В цьому випадку методика вибору витратної характеристики
передбачає:
1) Визначають відносний максимальний і мінімальний хід та

діапазони ходу для різних пропускних характеристик за формулами
(1.50) - (1.53).
2) Відбирають для подальшого аналізу пропускні характеристики,
для яких виконуються умови (1.46). Якщо не виконується умови для
крайніх значеннях відносного ходу, збільшують (якщо можливо)
діаметр трубопроводу D . При цьому змінюються втрати в
T
трубопроводі, і всі величини, зв'язані з тиском, необхідно
перерахувати. Так як при збільшенні діаметру втрати в трубопроводі
зменшуються, тиск перед РО, від якою залежить кавітаційний перепад,
збільшується і появиться можливість уникнути кавітаційного режиму.
3) Розраховують гідравлічний модуль системи n і максимальну
відносну витрату q max (формули 1.52, 1.56).

4) Визначають відносну пропускну здатність, при якій починається
спотворення витратної характеристики під впливом кавітації.
P P 2
п к A 1 n 2 м K
1 п к 2 2 m
1 м n
2 (1.62)
P пп A 1 1 n 2 п м P нп ,
1 2 м n 2

де A 638 Q 2 K / K 2 .
1 max V y V max
В цьому рівнянні невідомими є дві величини і K . Коефіцієнт K
m m m
можна визначити за таблицями 2.6...2.8 в залежності від коефіцієнта
гідравлічного опору , який визначається за формулою
2
D 2
, 1 57 10 3 y . (1.63)
K y

Інтервал пошуку знаходиться за формулами
K V K T K V K T

min min min , і max max max . (1.64)
K V y K V y
де K - коефіцієнт впливу звуження трубопроводу, визначається за
T
формулами (1.43), (1.44), при K V min і K V max .

5) Визначають за формулами (1.65) - (1.66) значення ходу, при
якому починається спотворення витратної характеристики l і
m
діапазон безкавітаційної роботи l рівний:
бк
l бк l max l .
m
6) Знаходять відносне значення діапазону за формулою
l
бк .
бк
l l
max min