Page 78 - Міністерство освіти і науки України

Такі групи записів, однакові за структурою і складом,
характеризують кожну ФВ. До них належать – назва ВФ
(напруга, струм, опір і т.д.); кількість вимірів у контрольній
точці, виконуваних для розрахунку похибки виміру;
найменування і кількість ручних операцій, зроблених
оператором; кількість і значення індивідуальних параметрів,
що характеризують особливості методу повірки ФВ; кількість
різноманітних варіантів вимірювання ФВ.
Характеристика варіанта вимірів ФВ включає число N
діапазонів вимірювання; зміст і кількість ручних операцій.
Діапазон вимірювання характеризується такими
параметрами: межею вимірювання, вирішуючою
спроможністю, числом К (J) і масивом контрольних точок,
кількістю й змістом ручних операцій, коефіцієнтами для
розрахунків меж основної похибки.
Алгоритм керування процесом повірки будь-якого
приладу може бути розбитий на такі основні кроки: ввід
параметрів, необхідних для проведення випробувань приладу;
зміна послідовності повірки; керування повіркою в режимі і-
величини; організація і ведення файлу стану (ФС), що містить
статистичні дані про результати контролю; представлення
оператору результатів попередніх випробувань; видача на
друк протоколу випробувань приладу.
Схема типового алгоритму повірки показана на
рис.4.10.
У ФС доцільно включити: найменування приладу;
число відмов і-величини; кількість приладів, для яких
проведена повірка в режимі і-величини; число варіантів
вимірювання і-величини; кількість діапазонів вимірювання і-
величини; число відмов К-діапазону; кількість приладів, для
яких проведена повірка на К-діпазоні в режимі.
Ця інформація надходить оператору, що має
можливість змінити порядок повірки S-приладу, відповідно
до числа попередніх відмов для кожної ФВ, використовуючи
режим вибіркової повірки (р=2). Алгоритмом передбачена
можливість очистки ФС при повторній повірці однієї і тієї ж
серії приладів.