Page 11 - ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ

залежать від призначення резервуарного парку і фізико-
хімічних властивостей збереженого продукту.
Резервуари в парках можуть бути окремо стоячими чи
розташовуватися групами. Загальний обсяг групи повинен
3
бути не більш 120 тис. м при застосуванні резервуарів з
3
дахами, що плавають, чи понтонами і 80 тис. м при
застосуванні резервуарів з стаціонарними дахами. При
3
установці резервуарів місткістю більш 50 тис. м загальний
3
обсяг групи може бути збільшений до 200 тис. м . Кожну
групу резервуарів огороджують суцільним земляним валом
(обвалування) чи стінкою. Висота зовнішнього огородження
на 0,2 м вище розрахункові рівня продукту, що розлився, а
ширина обвалування поверху складає 0,5 м. Резервуари
класифікують по різних ознаках: відношенню до землі,
геометричній формі, матеріалу виготовлення, конструкції,
величині надлишкового тиску, технологічному призначенню.
Резервуари для нафти і нафтопродуктів стосовно землі
можуть бути: підземними, якщо максимальний рівень у
резервуарі нижче оцінки прилягаючої площадки більш ніж на
0,2 м чи якщо обсипання резервуара вище максимального
рівня в резервуарі на 0,2 м; наземними, якщо підставка
резервуара знаходиться на одній оцінці з прилягаючою
площадкою чи вище її.
Резервуар — циліндрична конструкція, вісь якої
спрямована вертикально (вертикальний резервуар) чи
горизонтально (горизонтальний резервуар). Наземні
резервуари звичайно вертикальні, підземні резервуари можуть
бути вертикальними і горизонтальними. Для спеціальних
нестатків застосовують прямокутні, сферичні, у виді капель
й інші форми.
Матеріалом для виготовлення резервуарів може
служити сталь, залізобетон, полімерні гумовотканинні
матеріали. Звідси і назва резервуарів: сталевий,
залізобетонний і т.д. У означення резервуарів входять
конструктивна форма, матеріал виготовлення і місткість.
3
Вертикальний сталевий резервуар місткістю 20 тис. м — РВС-
20000.
• Для зниження втрат нафтопродуктів при випарах чи
для збереження зріджених вуглеводнів застосовують
герметичні резервуари, у яких підтримується деякий тиск.
Резервуари низького тиску розраховані на надлишковий тиск
до 2 кПа, резервуари підвищеного тиску — до 30 кПа і
резервуари високого тиску — вище 30 кПа.