Page 202 - 106
P. 202
165
Зрозуміло, що ці дві границі формуються системою
автоматично. Першою границею, яку визначає інтерпретатор,
є границя-підошва першої геологічної товщі. Кожна границя
описується довільною кількістю точок N<127. Розташування
точок по границі визначається візуально: між сусідніми
точками границя має бути наближена до прямої. Координати
точок по вісі x повинні тільки збільшуватись. Важливе
правило: наступна границя по розрізу має залягати нижче за
попередню або на деяких ділянках профілю співпадати з нею,
тобто не повинна її перетинати. Границі, які на деяких
ділянках розрізу співпадають (уклинювання товщ, контакти
блоків), описуються точками, однаковими за координатами.
Границі можуть виходити на денну поверхню (точніше на
горизонтальну границю моделі z=Z b ), однак координати їхніх
точок по вісі z повинні бути більше нуля: z 0.01. Вертикальні
скиди задаються тільки двома точками, однаковими за
координатами по осі x.
Усі геометричні параметри задаються в метрах.
Приклад опису локального тіла (горизонтального
циліндра) показаний на рисунку 1. Тіло задане двома
границями, кожна з яких описана 10 точками. Точки 1, 2, 9 та
10 є спільними. Границі опису локального тіла ділять “розріз”
на три товщі: "верхня" товща, аномальне тіло та "нижня"
товща. Це необхідно враховувати для визначення загальної
кількості товщ і послідовності їх при формуванні таблиць
фізичних параметрів моделі. Приклад визначення
послідовності границь і товщ наведений на рисунках 1 і 2.
Геометрія границь геологічних розрізів задається за
правилами:
Кількість границь.
1 границя; кількість точок.