Page 5 - 1

78
руди – до 2 млрд. тонн. За попередніми оцінками морські
запаси окремих видів сировини значно перевищують запаси
на суші: марганцю – в 50, кобальту – в 500, нікелю – в 90
разів.
Видобуток твердих корисних копалин на шельфі
проводять здебільшого за допомогою підводних шахт,
проведених від берега, іноді – із штучних островів. Загальна
кількість підводних шахт понад 100, причому близько 60
припадають на родовища кам’яного вугілля. Видобуток
вугілля вважається рентабельним, якщо родовище віддалене
від берега не більше ніж на 25-50 км і запаси становлять не
менше 10 млн. тонн. Сумарний видобуток вугілля на шельфі
всього 2 % від загальносвітового, при цьому Великобританія
отримує з моря до 10 %, а Японія – до 30 % власного
кам’яного вугілля.
Вартість залізної руди, видобутої на шельфі, в 20 разів
менша, ніж вугілля. Із підводних шахт руду видобувають у
затоках Гудзона і Фінській, біля берегів Франції та Японії. До
даного часу запаси залізної руди на шельфі вивчені ще
недостатньо.
У різних районах світу розробляються підводні
родовища мідних, нікелевих, ртутних, олов’яних і інших руд.
Освоєння підводних родовищ дає змогу деяким країнам
зменшити залежність своєї економіки від імпорту сировини.
Наприклад, США передбачають знизити імпорт нікелю і
кобальту на 70 і 90 % відповідно за рахунок розробки
родовищ у Тихому океані.
В Червоному морі розробляються металоносні смуги, що
містять марганець, залізо, цинк, мідь; в Австралії прибережні
морські розсипи титанових мінералів, запаси яких оцінюються
в декілька мільйонів тонн. Величезні поклади (сотні мільярдів
тонн) залізомарганцевих руд, які містять нікель, кобальт, мідь
та інші елементи залягають в конкреціях дна океану.
Конкреції – це мінеральні утворення в осадових породах,