Page 18 - 1

91

Основним джерелом тепла для поверхні нашої планети,
верхнього шару землі, океану і атмосфери є Сонце. Потік
внутрішнього тепла Землі біля поверхні материків і на дні
океану характеризується відповідним геотермічним
градієнтом, який дуже малий у порівнянні з теплом, яке
поступає від Сонця. Тому при всіх розрахунках в задачах
метеорології і океанології ними нехтують. Температура
верхніх оболонок залежить від кількості тепла, яке в них
поступає і від їхньої теплоємності. Зміна температури
залежить від балансу тепла: суми всіх статей приходу і
розходу. Якщо баланс позитивний, то температура
підвищується, а якщо негативний – то знижується. Кількість
тепла, яка поступає на Землю неоднакова в різних областях.
Кількість тепла залежить від широти, пори року і часу доби,
від кліматичних умов (прозорість атмосфери, хмарність) і від
стану і типу поверхні.
Розподілення температури і солоності в різних областях
Світового океану неоднакове. В загальному є те, що ці
характеристики помітно змінюються із збільшенням глибини,
приблизно до 1500 м. Глибше температура всієї товщі води в
0
0
океані близька до температури максимальної густини 2 -4 , а
0
солоність до середньоокеанічної – 35 / 00.
Типовим для океану є так званий діючий шар, в
границях якого особливо помітні сезонні зміни температури.
Глибина цього шару в різних районах коливається від сотні до
декількох сотень метрів в залежності від інтенсивного
хвилювання, конвекції і турбулентності.
Перші 60-100 м діючого шару займає шар води з майже
однаковою за глибиною температурою і солоністю, який
виник в результаті інтенсивного хвилювання. Далі до нижньої
границі діючого шару температура води швидко знижується.
Це шар скачка, або сезонний термоклин. Глибше градієнт
температури поступово зменшується. Цю частину кривої